Рак паренхіми нирки (нирково-клітинний рак, ПКР) – група злоякісних новоутворень нирки, що розвиваються з епітелію проксимальних канальців або збірних трубочок.

Доведено збільшення ризику розвитку ПКР у міру збільшення маси тіла і віку. Можливими факторами ризику захворювання є тютюнопаління й артеріальна гіпертензія. Описано низку спадкових варіантів раку нирки. Найпоширенішим із них є ПКР, асоційований із хворобою фон Гіппеля-Ліндау (VHL).

На ранніх стадіях рак нирки, як правило, не викликає скарг. У міру зростання первинна пухлина стає пальпованою і може викликати розвиток болю і гематурії (кров у сечі). Пухлинний венозний тромбоз лівої ниркової вени здатний викликати розвиток варикоцеле зліва. Поширення пухлини по просвіту НПВ або наявність масивних метастазів у заочеревинних ЛВ може бути асоційоване з появою набряків нижніх кінцівок, мережі розширених підшкірних вен на передній черевній стінці ("голова медузи"). Симптоми метастазів визначаються їхньою локалізацією: ураження легень, плеври, внутрішньогрудних ЛВ здатні спричинити розвиток кашлю, кровохаркання, задишки; симптомами метастазів у кістки є біль і патологічні переломи; метастази в печінці часто супроводжуються гіпертермією; метастази в головному мозку проявляються загальномозковими та вогнищевими неврологічними симптомами. Для раку нирки характерний розвиток клінічних паранеопластичних симптомів, таких як підвищення артеріального тиску і лихоманка.