Діагностика

Ранні стадії захворювання знаходять випадково під час обстеження із зовсім іншого приводу або на профілактичних оглядах. Клінічні прояви виникають, коли пухлина досягає великих розмірів, і впливає на роботу сусідніх органів, або клінічна картина зумовлена вторинними змінами (метастазами).
Існує класична тріада (ренальні симптоми), характерна для пухлини нирки:• гематурія
• біль
• утворення, що пальпується.
Вона спостерігається вкрай рідко (всього в 15%) і частіше - вже на запущених стадіях хвороби.

Найчастіше пухлини виявляють під час планових профілактичних оглядів, оскільки пухлиноподібні новоутворення ранніх стадій протікають практично безсимптомно.

Для онкоскринінгу виконується ультразвукове дослідження (УЗД) нирок. У разі виявлення пухлини або в сумнівних випадках стандартним методом променевої діагностики є КТ нирок із контрастом.

КТ дає інформацію про поширення пухлини, ступінь накопичення контрасту, стан регіональних лімфовузлів, контрлатеральної нирки і надниркової залози. Для визначення ступеня поширеності пухлинного процесу хворому показано виконання Rg легень і УЗД малого таза. За підозри на метастатичне поширення додатково виконують остеосцинтіографію, КТ легенів і КТ (або МРТ) головного мозку.

Під час підготовки до операції з видалення пухлини на нирці призначають здачу аналізів (загальний аналіз сечі, аналіз крові, коагулограма, біохімія крові та інші). Якщо планується резекція пухлини нирки або операція на судинах, застосовується ангіографія і ниркова венографія.

Додаткові методи обстеження пухлин:
Ниркова артеріографія і кавографія використовуються при плануванні резекції нирки, коли пухлина великих розмірів. Це важливо для виключення додаткових судин нирки і перед визначенням можливості емболізації ниркової артерії (у спеціально відібраної категорії пацієнтів).
Нефросцинтиграфію виконують пацієнтам із порушеною функцією нирки, у разі підвищення цифр креатиніну для вибору оптимального варіанту лікування і збереження ниркової функцій. ПЕТ-КТ не є стандартним методом дослідження. Біопсія пухлини нирки має обмежені показання і в більшості випадків виконується для груп хворих, яким обрано тактику активного спостереження, або для гістологічної верифікації діагнозу перед призначенням таргетної терапії чи абляційних методів лікування.

Стадії раку нирки:
• стадія Ι - пухлина обмежена ниркою, без поширення лімфатичною системою і на сусідні органи;
• стадія ΙΙΙ - пухлина проростає в навколонирковий жир або наднирковий залозу, без поширення лімфатичною системою і на сусідні органи;
• стадія ΙΙΙΙ - пухлина будь-якого розміру, з розповсюдженням по лімфатичній системі або наявністю пухлинних тромбів у ниркову або нижню порожнисту вену, без розповсюдження на сусідні органи або віддалених метастазів;
• стадія ΙV - пухлина нирки, що проростає в сусідні органи або має віддалені метастази.

Злоякісні пухлини нирки метастазують гематогенним і лімфогенним шляхами. По кровоносних судинах вони переносяться в легені, кістки, рідше - в печінку, головний мозок. Характерно, що за раку нирки, на відміну від інших пухлин, метастази в легенях бувають зазвичай солітарними, кісткові метастази найчастіше виникають у кістках таза, хребта, кінцівок, у ребрах. Лімфогенні метастази виникають насамперед у лімфатичних вузлах ділянки ниркових пазух, потім парааортальних, воріт печінки, зрідка - середостіння, шийних. Пухлина може проростати в навколониркову клітковину, м'язи стінки живота.

ЛІКУВАННЯ:

Доброякісні пухлиноподібні новоутворення потребують ретельного лікарського спостереження, щоб не допускати переродження в злоякісні. Пухлина, що погіршує життя людини, потребує оперативного втручання. У більшості випадків виконується лапароскопічна резекція нирки (органозберігаюча операція) за допомогою сучасного обладнання, яке містить ультразвуковий скальпель, ультразвуковий датчик (для визначення меж пухлини, розташування судин і лімфатичних вузлів).

Також використовується метод лапароскопічної нефректомії. Під час операції видаляють нирку, жирову клітковину і, можливо, частину сечоводу і надниркової залози, якщо є інвазія пухлини туди.

Ці методи є малоінвазивними, тобто дають можливість швидко відновитися після хірургічного втручання.
Госпіталізація триває, в середньому, 4-5 діб.

Метод лікування раку нирки залежить від стадії захворювання та особливостей пухлини. Рішення про тактику лікування визначається індивідуально на міждисциплінарному онкологічному консиліумі (за участю онко-оуролога, онколога, радіохірурга, хірурга тощо).
Променеве лікування не застосовується через резистентність пухлин нирок до іонізуючого випромінювання.
Як радикальний і найбільш ефективний метод лікування застосовується хірургія (повна або часткова резекція нирки).
У разі важких супутніх соматичних захворювань і важкого ураження єдиної нирки можлива радіохірургія Кібер Ніж.

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ:

Залежно від характеру пухлини й особливостей перебігу злоякісного процесу, під час операції може бути виконана часткова резекція нирки, коли видаляється пухлина разом із частиною ураженої нирки, а також прилеглі тканини. Такий вид операції називають частковою нефректомією.

Якщо має місце поширеність онкологічного процесу, застосовується радикальна нефректомія. Під час операції видаляється уражена нирка, надниркова залоза і лімфатичні вузли.
У хірургічному лікуванні пухлин застосовують переважно малотравматичні лапароскопічні операції. Для чого не потрібні великі порожнинні розрізи, хірург видаляє пухлину за допомогою спеціального інструменту (лапароскопа), який вводиться в черевну порожнину через невеликі проколи (1-2 см).

Перевагою лапароскопії є швидкість операції, малотравматичність, мінімальний ризик ускладнень у післяопераційному періоді.
Найважливіші аргументи на користь органозберігаючих операцій за раку нирки:1. Зросла кількість діагностованих пухлин нирок малих розмірів.
2 Онкологічні результати і виживання цієї категорії пацієнтів виявляються чудовими.
3 Пухлини менше 4 см часто виявляються доброякісними, тому нефректомія є невиправданою.
4. Простота оперативної техніки при органозберігаючому підході і незначна кількість ускладнень.

Показник радикальності видалення раку при нефронзберігаючих операціях з приводу ПКР забезпечує рівень канцерспецифічного виживання хворих від 78 до 100%.
Аналіз наших результатів показав загальне 5-річне канцерспецифічне виживання 94,8%. Серед пацієнтів з імперативними та відносними показаннями цей параметр становив 89,6%, з елективними - 98%.

Оцінюючи залежність рівня локального рецидивування хвороби від розміру новоутворення, можна зробити висновок, що за величини пухлини до 3 см у жодному зі спостережень місцеве прогресування пухлинного процесу не зафіксовано. За пухлин до 4 см рецидив виявлено у 2%, а за розмірів від 4 до 7 см - у 14,3%, за пухлин понад 7 см - у 15,4%.

Функція оперованої нирки відновлюється повністю в післяопераційний період, тривалість якого визначається:
• адекватною передопераційною гідратацією,
• скороченням часу ішемії,
• акуратним ушиванням рани й ефективним проведенням інтраопераційної антибактеріальної профілактики,
• недопущенням системної гіпотензії та відмовою від застосування нефротоксичних речовин.

Охолодження нирки є наступним захисним фактором, який в окремих випадках дає можливість безпечно подовжити ішемічний час понад 30 хв. Розміри і конфігурація оперованої нирки у віддалений період практично не змінюються у випадках видалення екстраренальної локалізації новоутворень.

Лапароскопічний метод може незабаром повністю витіснити відкриті органозберігаючі втручання.
Елективна нефронзберігаюча хірургія забезпечує оптимальні віддалені результати у пацієнтів з пухлинами невеликих розмірів. Порівняно з радикальною нефректомією збереження ниркової паренхіми дає змогу уникнути ХНН і підвищити тривалість і якість життя пацієнтів. Результати елективної нефронзберігаючої хірургії слід розцінювати як золотий стандарт для невеликих пухлин нирок.