Діагностика:

Для діагностики характеру новоутворень надниркових залоз у нашій клініці проводиться комп'ютерна томографія з контрастом. Під час дослідження визначається нативна щільність утворення в артеріальну та венозну фази контрастування, а також відсоток вимивання контрастної речовини через 10 хв.
Під час визначення тактики лікування, враховується не тільки розмір пухлини, а й результат КТ дослідження.
Якщо щільність новоутворення до 10 од. HU, то його відносять до адренокортикальних аденом і додаткові дослідження з контрастом не потрібні.
Якщо щільність вище 10 од. HU з наявністю кальцинатів, то потрібне додаткове дослідження, щоб оцінити швидкість накопичення і вимивання контрасту.
Помірне накопичення контрасту і його вимивання понад 50 % свідчить про адренокортикальну аденому з низьким вмістом жиру. За значного накопичення контрасту і відсотка його вимивання менше 50% - новоутворення з високим онкологічним ризиком. Новоутворення, які добре накопичили контрастну речовину і виводять її через 10 хв більш ніж на половину, потребують диференціальної діагностики з феохромоцитомою.
Перед операцією визначається гормональна активність

Під час визначення показань до оперативного лікування обов'язково визначають гормональну активність новоутворення надниркової залози та тяжкість супутніх патологій.
Така патологія потребує мультидисциплінарного підходу та коригування роботи суміжних систем.
Усі пацієнти зі встановленим діагнозом феохромоцитома проходять мультидисциплінарне лікування в нашій клініці (рентгенендоваскулярне лікування з подальшим лапароскопічним хірургічним лікуванням), що значно покращує інтраопераційний перебіг і знижує частоту післяопераційних ускладнень і серцево-судинних катастроф. Дана методика запатентована і показала себе як безпечний та ефективний метод лікування. Детальніше про ці методики можна прочитати в статтях за цим посиланням.

Хірургічне лікування проводиться за допомогою ендовідеохірургічних методик. Це дає змогу проводити оперативне лікування, уникаючи великих і травматичних розрізів, даючи можливість видалити пухлину навіть через отвори розміром 0,5-1,5 см.

Для визначення гормонального профілю проводяться такі дослідження:
• АКТГ,
• рівень кортизолу в крові вранці та ввечері,
• аналіз добової сечі на кортизол,
• проба з 1 мг дексаметазону,
• визначення концентрації кортизолу в слині,
• визначення реніну/ альдостерону,
• аналіз добової сечі на метанефрини,
• визначення хромограніну А.
У разі постановки діагнозу "первинний гіперальдостеронізм" проводять (за необхідності) селективний забір крові з надниркових вен.

ОПЕРАЦІЇ НА НАДНИРниках:

Клінічні, гормональні та рентгенологічні характеристики пухлини визначають тактику лікування.
Гормонально неактивні невеликі пухлини підлягають динамічному спостереженню через 6, 12 місяців під контролем УЗД, МРТ, КТ і гормональних аналізів.
Гормонально-активні новоутворення більше 4 см, а також пухлини меншого розміру з ознаками злоякісності (активний ріст, неоднорідність структури, нерівність і нечіткість контурів, наявність мікрокальцинатів, рясна васкуляризація) підлягають хірургічному видаленню.
Такі складні операції проводять у спеціалізованих стаціонарах тільки високопрофесійними хірургами.
Для поліпшення показників гемодинаміки в передопераційній підготовці пацієнтів із феохромоцитомою використовують селективні a-адреноблокатори. Об'єктивними показниками для оцінки ефективності передопераційної підготовки у хворих на феохромоцитому є систолічний артеріальний тиск, діастолічний артеріальний тиск, індекс загального периферичного опору та амплітуда фотоплетизмографії. Нормалізація цих показників свідчить про досягнення ефекту a-адреноблокади і є критерієм оцінки її ефективності. Пацієнтам із феохромоцитомою першим етапом проводиться рентгенендоваскулярний етап лікування: коагуляція вен пухлини, що призводить до блокування викиду адреналіну/норадреліну в кров пацієнта. Це знижує ризики гіпертонічних кризів і унеможливлює виникнення неконтрольованої гіпертензії інтраопераційно, знижуючи ризики серцево-судинних катастроф і фатальних ускладнень після операції.
За більшості новоутворень надниркових залоз використовують латеральний трансабдомінальний міні-доступ. Він має мінімальну травматичність, забезпечує хорошу зону операційної доступності, дає можливість за необхідності виконувати симультанні втручання на прилеглих органах і дає змогу знизити кількість післяопераційних ускладнень більш ніж у 10 разів. Технологія операцій з малих доступів об'єднує в собі переваги малоінвазивних втручань з перевагами традиційних хірургічних доступів.

УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ОПЕРАЦІЯХ НА НАДНИРниках:

У післяопераційному періоді серйозним ускладненням адреналектомії є розвиток надниркової недостатності. Вона проявляється гіпотензією, гіпоглікемією, гіпонатріємією, слабкістю, сплутаністю свідомості, гастро-інтестинальними порушеннями.

Профілактика розвитку надниркової недостатності в післяопераційному періоді проводиться введенням кортикостероїдних препаратів.

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД:

У ранньому післяопераційному періоді проводять контроль біохімічних показників крові, ЕКГ, і за неускладненого перебігу на 4-5 добу пацієнта можна перевести на амбулаторне спостереження.

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНА РЕАБІЛІТАЦІЯ:

Усі хворі в післяопераційному періоді протягом місяця перебувають під амбулаторним наглядом для визначення необхідності замісної гормональної терапії. Під час спостереження визначається гормональний статус (рівень АКТГ, аналіз добової екскреції кортизолу, ведеться щоденник АТ). У подальшому ці показники визначають кожні 6 міс, а потім щорічно. Це дає змогу уникнути важких ускладнень, пов'язаних із порушенням роботи єдиного наднирника.