Лапароскопічна хірургія — це хірургічна техніка, за якої короткі вузькі трубки (троакари) вводять у черевну порожнину через невеликі (менш ніж один сантиметр) розрізи. Через ці троакари вводяться довгі вузькі інструменти. Хірург використовує ці інструменти для маніпулювання, розрізання і зшивання тканин.
Через один із троакарів у черевну порожнину пацієнта вводять вуглекислий газ. Це штовхає передню черевну стінку вгору і звільняє місце для роботи хірурга. Камера, введена через один троакар, з'єднана з відеомонітором. Це дає змогу хірургу побачити вміст черевної порожнини.

Затискачі, ножиці та нитки на кінцях довгих вузьких інструментів вводяться через інший троакар. Низку різних процедур можна виконати лапароскопічно, включно з видаленням жовчного міхура (лапароскопічна холецистектомія), операціями на стравоході (лапароскопічна фундоплікація), операціями на товстій кишці (лапароскопічна колектомія) та операціями на шлунку і селезінці.

Однією з переваг лапароскопічної хірургії є те, що пацієнти відновлюються набагато швидше, ніж після стандартної відкритої операції, під час якої використовується великий розріз. Оскільки хірург робить лише кілька невеликих розрізів, а не один великий розріз, післяопераційний біль зазвичай зменшується.